LOST CITY

June 2021 Якось мені вдалось побувати у Чорнобилі. В загубленому місті тисяч загублених душ. Серед неймовірно гарної природи, отруйної на дотик. Це була найцікавіша й водночас наймоторошніша подорож у житті. Місто, в якому колись вирувало життя, а могутній витвір техніки дарував надію на прекрасне та світле майбутнє. В результаті, життя поступилось місцем смерті, а силу еволюції опанувала сила природи. Колись біля позначки ʼПрипʼятьʼ фотографувались молодята, в однойменному кафе смакували їжу, милуючись дивовижними вітражами ручної роботи, в готелі ‘Полісся’ оселялись туристи, а оглядове колесо покривалося свіжою фарбою в очікуванні, що невдовзі хтось насолоджуватиметься краєвидами молодого міста, і після гойдатиметься на каруселях парку. Проте, колесо так і не дочекалося відвідувачів, як і трибуни новенького стадіону своїх вболівальників. Зараз місто губиться в хащах дерев, готель ‘Полісся’, як і багато інших архітектурних пам’яток міста скоро перетвориться у руїни, а сліди радіації ще багато років нагадуватимуть майбутнім поколінням про помилки минулого. Місто, яке варто відвідати, щоб памʼятати. Памʼятати руйнівну силу людської руки та беззаперечне верховенство природи. Дивні відчуття викликала ця подорож - сум, мурахи, і водночас незбагненну цікавість. Якось я думала повернутись сюди і зануритись у декількаденну подорож, хотіла дослідити історію та сьогодення зони відчуження ще глибше. Можливо, колись я повернусь і віднайду те, що шукала.